Історія закладу

Село Охоче ​​засноване у 1686 році. До 1880 року навчання дітей у селі не проводилося. У 1880 році було створено дворічну початкову школу, де навчалося 56 учнів. З них усього 3 дівчинки (зі звіту Зміївської повітової земської управи за 1880 рік). Пізніше було відкрито дворічну церковно-парафіяльну початкову школу. Будівлю ж церковно-парафіяльної початкової школи було відведено під народний будинок.

У грудні 1917 року в селі відкрили два земських училища. Навчання тривало два роки. В одному училищі було 62 учні, а в іншому - 169 учнів. Це складало половину дітей шкільного віку, які повинні були відвідувати заняття. Дітей навчали 4 вчительки. До 1917 року в селі мали середню освіту 5 людей: 4 вчительки, 1 служитель культури.

З приходом Радянської влади в селі було відкрито кілька початкових шкіл: в центрі села, на території 2-ої бригади колгоспу імені Радянської Армії та на території сучасної птахофабрики.

Тільки в 1927 році було побудовано семирічну школу. Приміщення з цегли. Класні кімнати просторі, світлі. Наповнення - 30-40 осіб. Всього навчалося 500-600 чоловік. Тяга до знань була великою, недивлячись на великі ускладнення з забезпеченням учнів підручниками та зошитами.

Писали на сірому неякісному папері, виготовляли власноруч чорнило. Кожен учень носив з собою чорнильницю в спеціально пошитій для неї сумочці. Портфелів не було. Шкільні речі носили в домотканих сумках. Не вистачало парт. Відмінна особливість класних кімнат школи - дерев'яні перегородки. Для проведення загальношкільних заходів перегородки розсовувалися.

Першим директором школи була Ніколаєва Валентина Іванівна: енергійна, життєрадісна жінка, хороший організатор.

У перші роки п'ятирічки в селі працювала хата-читальня, перейменована пізніше в сільську бібліотеку. Всі вчителі школи, комсомольці, брали участь в ліквідації безграмотності в селі. Навчання було бригадне. Для навчання неграмотних видавався один буквар на бригаду. Пізніше підручників добавили. Стали вчити по ланках, що було набагато легше. В ліквідації неграмотності брали участь і піонери.

Перші піонерські загони в селі Охоче ​​були організовані в 1924-1925 роках. У школі було створено піонерську дружину. Перші піонери не носили піонерські галстуки. Замість галстука пов'язували червоні стрічки.

Дружина мала піонерський прапор, сурму, барабан. Знаки розрізнення голови і ланкового шили з червоної матерії: три смужечки - голова ради дружини, дві смужечки - голова ради загону, одна смужечка - ланковий. Діти ставали піонерами, недивлячись на погрози куркулів (заможних селян).

Почалася Велика Вітчизняна війна. У 1943 році в село ввійшли німці. Вони вирішили зігнати всіх жителів в школу і підпалити її. Про підступний задум фашистів дізналася діюча в селі підпільна партійна організація. Патріоти випередили ворога, самі підпалили школу, врятувавши таким чином жителів.

Із вересня 1945 року семирічна школа розташовувалась в примітивних будівлях, в п'яти куркульських хатах. У 1951 році було відкрито середню школу. Перший випуск учнів із середньою освітою відбувся в 1954 році (30 учнів). У школі навчалось 650 учнів, працювало 35 учителів. Заняття проводилися в дві зміни. З двадцятої години починала роботу вечірня школа.



 

Крім середньої школи в селі функціонувало ще декілька шкіл: семирічка (200 учнів) на території колгоспу імені Комсомолу (2-а бригада колгоспу імені Радянської Армії), початкова школа (80 учнів) на території радгоспу імені Фрунзе (нині птахофабрика), початкова школа на хуторі Ростиня Охоченської сільської ради (60 учнів), початкова школа на хуторі Кленове Охоченської сільської ради (50 учнів).

Всі ці школи, семирічна і початкові, були на становищі «дочірніх»; мали тісний зв'язок із середньою школою; частина вчителів середньої школи працювала за сумісництвом у Комсомольській семирічці.

У школі працював свій радіовузол. Керував ним Франкевич Йосип Мар'янович. У школі були свої кіномеханіки, щотижня демонстрували для учнів дитячі фільми безкоштовно.

У 1967 році почалося будівництво нового шкільного приміщення. Будівництво здійснював Нововодолазький міжколгоспбуд. Вчителі, учні, батьки, громадськість села допомагали в будівництві. РККПУ взяв будівництво школи під строгий контроль. Школу було здано в експлуатацію 14 січня 1969 року.



 

З цього часу було закрито Комсомольську восьмирічну школу і приєднано до середньої. Через два роки були закриті і початкові школи.

Нове приміщення школи розпочало свою роботу, але воно все ще залишалося недобудованим: не було їдальні, спортзалу. Не обладнаним залишався і спортивний майданчик.

У 70-ті роки змогли перейти на кабінетну форму навчання, бо вібдулося поповнення матеріальної і методичної бази школи. У 80-ті роки було облаштовано спортивний майданчик, комплекс з початкової військової підготовки, тир, спортивний майданчик за проектом учителя фізкультури Абрамова Миколи Олександровича.

В той же час відбувається перехід на навчання з 6 років, у зв'язку з чим, за допомогою шефів, було обладнано спальню та ігрову кімнату для малюків. В кінці 80-х років великою подією для школи стало відкриття комп'ютерного класу.

В 1993 році школу було газифіковано. Під час робіт з газифікації приміщення учні навчались в будівлях нинішнього сільської ради, аптеки, контори СЗАТ «Охоче», бо опалення приміщення школи не відбувалось.

В останні роки ви самі можете спостерігати ті зміни і перетворення, які відбуваються в нашій школі: кабінети стають затишними і сучасними, у 2000 році модернізовано комп'ютерний клас, створено два музеї: етнографічний і музей школи. У 2006 році оформлено на першому поверсі актовий зал (тепер він функціонує на другому поверсі), облаштовано кабінет учнівського самоврядування, нову «прописку» отримала роздягальня, і тепер вже замість одного, оновленого, ми маємо дві спортивні зали. У 2012 році завдяки директорові СТОВ «Світанок» Бабаєву Юрію Івановичу в кабінеті англійської мови з'явився перший мультимедійний комплекс: проектор, ноутбук та мультимедійна дошка.

Ці факти вже стали історією. Наші нащадки будуть приходити і вносити щось нове і цікаве в життя школи. Приємно усвідомлювати власну причетність до написання сторінок рідної школи власними руками…